Навчання дітей елементів грамоти

Сьогодні, коли дошкільна освіта для дітей п’ятирічного віку є обов’язковою, перед педагогами постало складне завдання: за один навчальний рік підготувати до школи тих дітей, які до цього не були охоплені дошкільною освітою, надати їм необхідні знання, сформувати вміння та навички. При цьому дуже важливо, щоб діти засвоювали систему знань, а не уривчасті відомості.

Сьогодні стало звичним, коли у старшу групу приходить новачок, який вперше переступає поріг дошкільного закладу. Зрозуміло, що він не має того багажу знань, який є у інших дітей групи. Є такі діти і в нашому дошкільному закладі.

Що ж мають робити педагоги, щоб навчити таких дітей елемен­тів грамоти, з урахуванням усіх вимог програми «Впевнений старт»?

Насамперед, педагоги, які здійснюють освітній процес у до­шкільному закладі, мають враховувати, що:

• по-перше, провідною діяльністю у цьому віці є не навчальна, а ігрова. Тому, навчаючи дітей, треба використовувати ігри, ігрові вправи, ігрові ситуації — «запрошувати» казкових персонажів тощо. Це дасть змогу прискорити процес засвоєння знань і підтримувати у дітей зацікавленість ним;
• по-друге,навчати потрібно, слідуючи універсальному дидактичному принципу «від простого до складного». Тому на початково­му етапі навчання варто застосовувати звуковий синтетичний метод, за яким від звука йдуть до складів, від складів до слів, потім — до ре­чень. Згодом, через 2 — 3 місяці, ліпше перейти до навчання за аналі­тико-синтетичним методом.

Керуючись означеними підходами, педагоги нашого дошкільно­го закладу проводять навчання дітей елементів грамоти у декілька етапів

Ознайомлення зі звуками

Перший етапнавчання дітей елементів грамоти — це ознайом­лення зі звуками.

Невимовні звуки

Багато авторів відзначають, що ефективніше починати його з ознайомлення дітей з немовними звуками.

Для цього можна провести дидактичну гру«Що як звучить?».

У грі використовують папір, склянки з водою, брязкальце, ба­рабан, дзвоник чи будь-які інші предмети, які можуть видава­ти певні звуки. Спочатку дітей ознайомлюємо зі звуками, які видають ці предмети. Потім педагог заходить за ширму і мані­пулює предметами так, щоб вони звучали, а діти мають відга­дати, який саме предмет звучав.

Слід звернути увагу дітей, що це немовні звуки, адже їх ніхто не вимовляє, але ми їх чуємо. Під час прогулянки добре запропонувати дітям визначити, які немовні звуки вони чують: шурхіт листя, гуркіт чи гудіння автомобіля тощо.

Голосні звуки

Тепер можна переходити до ознайомлення ззвуками мови. Ще Костянтин Ушинський запропонував вивчати звуки не в алфа­вітній послідовності, апочинати з голоснихзвуків, потім перейти до ознайомлення з приголосними звуками. Цей метод є ефективним, тому ми користуємося ним і нині.

Спочатку педагог пропонує дітям прослухати «пісеньки»: А-а- а-а, О-о-о, У-у-у-у, І-і-і-і, И-и-и-и, Е-е-е-е. Він розповідає дітям, що ці звуки є мовними — ми їх вимовляємо. А ще це — голосні звуки, бо ми їх співаємо голосом.

Далі слід уточнити артикуляцію голосних звуків.

Педагог пропонує проспівати звуки у такій послідовності: А-О-У. Говорить, що ротик малює спочатку велике коло — діти проспівують: «А-а-а-а», потім середнє — «О-о-о-о», а по­тім зовсім маленьке — «У-у-у-у». Далі діти співають у такій послідовності: І-И-Е. Педагог каже, що тепер ротик усміхається — діти співають: «І-і-і-і», потім усмішка стає ширшою — «И-и- и-и», тепер він майже сміється — «Е-е-е-е». Педагог звертає увагу дітей на те, що коли ми вимовляємо голосні звуки, пові­тря виходить вільно, йому нічого не перешкоджає, наш ротик відкритий. Саме тому цей звук має таку позначку, як відкри­тий ротик —[●]

Щоб закріпити знання дітей про голосні звуки, педагоги органі­зовують з дітьми різні ігри. Так під час гри«Який це звук?»діти за беззвучною артикуляцією маютьвгадувати звуки.

Зверніть увагу дітей:голосних звуків лише шість

Гра«Упіймай звук» сприятиме формуванню вміння ді­тей визначати звук у звуковому по­тоці. А гра«Оживи» кружок»,у якій діти по черзі натискають на символ голосного звука і називають будь-який голосний звук, допо­може дітям добре запам’ятати всі голосні.

Приголосні звуки

Дітям буде цікаво, якщо їх ознайомлення з приголосними звука­мивідбудеться у казці.

Жили-були шість голосних звуків, які вміли гарно співати. По­ряд з ними жило ще багато звуків, але вони співати не вміли. Іншим звукам також дуже хотілося співати, та коли вони на­магалися це зробити, у них виходило шипіти — «Ш-ш-ш», пих­тіти — «П-п-п», свистіти — «С-с-с», бумкати — «Б-б-б» тощо. Коли хтось промовляв ці звуки, повітря не виходило вільно з ротика, а зустрічало перешкоду: то губки стуляться (М, П, Б), то спинка язика підніметься і закриє прохід (К, Г, X) і т. д. Тому ці звуки позначають так — [– ]

Ці звуки можуть перешкоду зменшувати, ніби робити малень­ку шпаринку, коли їх вимовляти не твердо, а м’яко (не Б, а Б’ і т. д.). У такому випадку і позначають їх інакше — [=].

Та найгіршим було те, що ці звуки не мо­гли гратися, як голосні. Наприклад, ста­нуть у пару А та У(всі разом скажемо про­тяжно: «А-а-а-а-У-у-у-у»), і чуємо, як люди гукають в лісі одне одного. Поміняються місцями У й А(усі разом: « У-у-у-у-А-а-а-а») — чути, як плаче дитинка. Підбіжить І до А(всі разом: «І-і-і-і-А-а-а-а») — це десь не­подалік закричав віслюк. Як же хотілося сусідам голосних звуків теж так гратися! І ось вони попросили голосні звуки погратися з ними. Голосні звуки були добрими. Вони добре поміркували, як мож­на допомогти своїм сусідам і вирішили: щоб ті теж могли співати і так гратися, їм треба бути при голосних звуках. Сусідні звуки дуже зраділи. Відтоді вони стали називати­сяприголоснимизвуками. Тепер приголо­сні звуки стають у пару з голосними: скажі­мо, стали у пару А та М(усі разом: «АМ») — і чуємо, як мати годує малечу; а стали разом М з У (всі разом: «МУ-у-у-у»)— замукала корова; до А підбігла X(разом скажемо: «АХ») — і всі почули, як здивувалася людина. Так голосні звуки допомогли приголосним звукам. З приголосними звуками теж добре пограти у різні ігри, зокре­ма у гру«Упіймай звук».Ознайомлення зі звуками та закріплення знань про них в ігровій формі продовжується на всіх наступних етапах навчання дітей елементів грамоти. Педагоги вчать дітей будувати загальну звукову схему слова, називати слова, що відповідають заданій схемі. Показують залежність значення слова від порядку чи зміни звуків. Для цього грають з дітьми у такі ігри, як «Добери пару», «Зміни слово», «Словограйка» тощо.

Ознайомлення зі складами та словами

Другий етапнавчання дітей елементів грамоти — ознайомлен­ня зі складами. Цей етап тісно пов’язаний зтретім етапом,під час якого ми ознайомлюємо дітей з поняттям «слово», зі словами-назвами, словами-діями, словами-ознаками.

Ознайомлення зі складами та словами можна провести у такий спосіб: спочатку повторити знання про голосні та приголосні звуки, потім перейти безпосередньо до складів та слів. Розповідь про них також може бути у формі невеличкої казки.

Голосні і приголосні звуки стали товаришувати і ходити пара­ми. Але у деяких пар не виходило щось сказати. Наприклад, взялися за ручки Д та И(скажемо всі разом: «ДИ»), але це нічо­го не означало. Вони дуже засмутилися, тому їх прийшли вті­шати звуки В та О і розповіли, що у них теж нічого не вихо­дить(усі разом: «ВО»). Тож вони взялися всі разом за ручки: ДИ-ВО. Раптом прибігли інші звуки і почали їх вітати: «У вас вийшло ДИВО!». І дійсно це було диво, бо окремо вони нічого не означали, а разом склали слово — «диво». Інші звуки теж почали ставати по двоє та навіть по троє, а по­тім підходили до інших таких групок і складали слова. Такі групки звуків почали називати складами, адже з них складається слово. Звуки утворювали багато слів зі складів: МА-МА, БА-БА тощо. Але вони помітили, що приголосні звуки не мо­жуть самі утворювати склади, а тільки за допомогою голосних звуків. Тоді біля одного голосного могло зібратися два, а інко­ли і три приголосних звука. А голосні звуки можуть утворю­вати частинки слова — склади — і без приголосних. Тож зву­ки прийшли до висновку, що скільки у слові голосних звуків, стільки і складів.

Увага!Навчити дітей визначати кількість складів можна і в інший спосіб — підставляючи руку під підборіддя: скільки разів воно тор­кнеться руки під час промовляння слова, стільки у тому слові і складів.

Тепер можна перейти безпосередньо до ознайомлення з тим фактом, що всі слова різні, але їх можна об’єднати у великі групи (частини мови), зокрема:слова-назви, слова-дії, слова-ознаки.Під час усіх занять з ознайомлення з різними групами слів вартовико­ристовувати одні і ті саміпредмети, скажімо: дерев’яна пірамідка, металева машинка, гумовий м’яч, пластмасова лялька. Пропонуємо лише зразок такої роботи

Слова-назви

Ми з вами дізналися, що звуки збирались у склади і утворю­вали слова. А що ж це за слова? Діти, подивіться на ці предме­ти. Як можна назвати ці предмети одним словом? Так, ці пред­мети мають загальну назву — це слово «іграшки». Але якщо я скажу: «Діти, візьміть іграшку», ви запитаєте, яку саме. Адже кожний предмет називається своїм певним словом. Це — лялька, це — машинка. Тож це — слова-назви. А тепер погляньте на картину. На ній зображено дівчинку, яка тримає ляльку. Давайте порівняємо дівчинку та ляльку. І у ді­вчинки, і у ляльки є ноги, руки, голова, тулуб, очі, ротик. Але дівчинка може бачити, чути, розмовляти, самостійно руха­тись. Лялька ж не може цього робити, бо вона — предмет, про неї запитують: «Що це?», а дівчинка — жива істота, про неї запитують: «Хто це?». Тож слова можуть називати предмети і живі істоти. Я назву предмет — «стіл». А ви який предмет назвете?(Відповіді дітей.) А тепер я назву живу істоту — «вовк», а ви?(Відповіді дітей.) Ще слова-назви можуть називати те, що ми не можемо бачи­ти, але можемо чути чи відчувати. Це — грім, вітер, музика, холод, тепло. А пригадайте ви такі слова.(Відповіді дітей)

Слова-дії

Що ми робимо з іграшками? Так ми виконуємо з ними певні дії — граємось. Тож, слово «граємось» означає дію. Послухай­те слова-дії і скажіть, до якої іграшки вони підходять: «колисати», «буцати», «нанизувати», «керму­вати».(Відповіді дітей.) Усі ці слова означають дії, які можна виконувати з певними предметами, а ще є слова, що означають дії, які виконують самі предмети чи живі істоти, як-от: ма­шина їде, заєць стрибає, дерево росте тощо. Я зараз називатиму вам слова-назви, а ви підбиратимете до них слова-дії: олівці(малюють, креслять), білочка(стрибає, гризе, збирає), дощ (накрапає, йде, ллє).

Слова-ознаки А тепер подивіться на іграшки і від­гадайте, про яку з них можна сказа­ти: металева, пластмасова, гумовий, дерев’яна. Ви всі предмети відга­дали, але я не казала ні слів-назв, ні слів-дій. «Металева», «пластмасова», «гумовий», «дерев’яна» — це слова- ознаки. Завдяки таким словам ми можемо уявити собі яким є предмет, про який йдеться. Скажімо, Микиті подарували машинку. Але він не приніс її у садок, а лише описав друзям так: «Машинка велика, пластма­сова, червона, гонча». І вони зрозуміли про яку машину йдеться. Завдяки словам-ознакам ми можемо складати загадки. Відга­дайте, про кого це: «Руда, хитра, хижа», «Боязкий, довговухий, сіренький»?(Відповіді дітей).А тепер самі спробуйте скласти загадки.

Ознайомлення з реченнями

Четвертий етапнавчання дітей елементів грамоти — ознайом­лення з реченнями. Для цього стануть у пригоді предметні картинки. Наприклад, можна взяти три картинки, на першій з яких зображено дівчинку, на другій — дівчинку, яка малює пензликом, на третій — квітку. Педагог розглядає картинки з дітьми і зауважує, що все, що на них зображено можна назвати словами. Далі ознайомлення з ре­ченням можна продовжити так. Діти погляньте, хто зображений на першій картинці?(Дівчин­ка.)А що робить дівчинка на другій картинці?(Малює.)А що зображено на третій?(Квітка.)Діти, за кожною картинкою ви назвали слово:

• за першою — слово-назву «дівчинка»;
• за другою — слово-дію «малює»;
• за третьою — слово-назву «квітка».

А тепер давайте ці слова поєднаємо: «Дівчинка малює квітку». Ми з вами про щось розповіли. Коли слова збираються разом і про щось розповідають, то це називається — речення. Отже, давайте разом промовимо наше речення.(Діти промовляють речення.)

А тепер порахуємо, скільки слів у нашому реченні: «дівчинка» — один, «малює» — два, «квітку» — три. (Рахуючи слова, слід використовувати картинки як наочну опору). У нашому реченні три слова. Давайте спробуємо змінити наше речення так, щоб у ньому стало п’ять слів. Для цього можна використати слова-ознаки. Доберіть їх до слів-назв. Дівчинка яка?(Маленька, весела, світлокоса тощо.)Квітка яка?(Червона, гарна, яскрава, ніжна тощо.)Додамо до нашого речення слова-ознаки: «весела» і «чер­вона». А до слів-ознак доберемо картинки, на яких зображені ве­селе личко і червона пляма. Ось що вийшло: «Маленька дівчинка малює червону квітку». Давайте порахуємо слова у новому ре­ченні. Тепер наше речення складається з п’яти слів. Для закріплення отриманої інформації ми пропонуємо дітям са­мим скласти речення з опорою на предметні картинки та визначити кількість слів у складеному реченні.

Педагог пояснює дітям, що у реченні кожне слово має своє міс­це, і на прикладі будь-якого деформованого тексту демонструє це твердження та пропонує дітям сказати речення правильно.

Ми вправляємо дітей у складанні простих поширених речень за допомогою дидактичних ігор«Розшифруй картинку», «Мовчун-говорун», «Хто придумає найдовше речення?»тощо.

Дітям слід пояснити, що речення можна змінити, не змінюю­чи слів, а змінивши лише інтонацію. Так можна утворити різні речення-запитання. Скажімо, можна проговорити речення «Дівчинка малює квітку» тричі, виділяючи питальною інтонацією кожне слово по черзі:

• Дівчинка малює квітку? —Хто малює квітку?
• Дівчинка малює квітку? —Що робить дівчинка?
• Дівчинка малює квітку? — Що малює дівчинка?

А можна всі слова промовити з піднесеною інтонацією: «Дівчинка малює квітку!». Вийде речення-оклик. Щоб повправляти дітей у правильному використанні питальної інтонації можна пограти у гру«Запитайко».Педагог пропонує дітям скласти речення за сюжетною картинкою, а потім повторити це ре­чення, виділяючи питальною інтонацією по черзі слово-назву, слово-дію і слово-ознаку.

Ознайомлення з буквами

П’ятий етапнавчання дітей елементів грамоти — ознайомлен­ня дітей з графічним зображенням звуків — буквами. Ознайомлення з буквами програма «Впевнений старт» рекомендує починати з ура­хуванням індивідуальних схильностей, можливостей, інтересів дітей та побажань їхніх батьків. Кожне заняття ми будуємо за певним сюжетом. Скажімо, під час ознайомлення з буквою «А» використовуємо тему «У бабусино­му садку». Розгортаючи сюжет за цією темою можна й імена онукам підібрати на звук «А»(Андрійко, Артемко, Аллочка тощо)і викорис­тати багато слів — назв фруктів, ягід, квітів, у яких є цей звук(абри­кос, айва, антонівка, аґрус, айстра тощо). Знайомство з буквою «Н» проводимо за допомогою теми «На­стя та Ніна у зоопарку». У словах — назвах тварин можна зустріти звук «Н» у різних положеннях (на початку, в середині, у кінці сло­ва) , що добре для розвитку фонематичного сприйняття та звукового аналізу(носоріг, олень, кабан, тюлень, куниця, слон, нутрія, пінгвін). Ці слова можна використати також з метою вправляння дітей у ди­ференціації звуків «Н» та «Н’»: «Відгадай, які тварини сподобалися Насті більше. Підказка — у назвах цих тварин звук «Н» — твердий». Під час ознайомлення дітей з буквою мивикористовуємо різні прийоми,зокрема:

• викликання асоціацій з певними образами
• викладання букв з паличок та ниточок
• ліплення з пластиліну
• заштриховування

Показуючи дитині на що схожа та чи та буква, пе­дагог використовує зображення не одного, а декількох предметів. Адже, чим більше асоціацій викликатиме буква, тим швидше її запам’ятають діти. Обов’язково слід запитати у дітей, що їм нагадує буква. Скажімо, бук­ва «В» схожа на метелик, який склав крильця, а також — на два яблучка на гілочці, а ще — на окуляри і т. д. Після детального аналізу зображення букви пе­дагог пропонує дітям викласти її з лічильних паличок, а перед викладанням — відрахувати потрібну кількість паличок. А ще — можна викладати букви з ниточок, чи з паличок і ниточок. Нитки слід використовувати товсті, достатньої довжини. Такі вправи дають змогу дітям са­мостійно відтворювати букви. А якщо дитина зробила помилку, то вона бачить її і може легко виправити. Так діти краще запам’ятовують гра­фічний образ букви. І їм легше впоратися з друкуванням букви.

Для закріплення правильного друкування букви ми також використовуємо різні вправи:

• «Які букви заховались» — букви закриті наполовину і ди­тина має здогадатись, де яка буква;
• «Знайди правильні букви» — на аркуші паперу розміщено букви, написані правильно та у дзеркальному відображені. Діти обводять олівчиком правильні букви;
• «Олівець та ластик» — олівець написав букви, ластик част­ково їх стер, а дітям потрібно дописати букви.

Під час прогулянки можна пограти у гру «Покажи букву»:

• стати парами і взятися за руки — вийшла буква «М»;
• стати обличчям одне до одного, зігнути руки у ліктях і взя­ти один одного за пальчики — це буква «Н»;
• запропонувати дітям поставити руки у боки — це буква «Ф».

Учити дітей читати ліпше одразу складами. Якщо у дитини до­бре сформовані фонематичні процеси, то вона знає, що склад «МА» має два звуки, а тому і пишеться двома буквами, але вимовляється разом. Сформувати правильний механізм злитого читання допомагає використання в освітньому процесі кубиків та таблиць Зайцева.

Використання ребусів, словограйок, дидактичних ігор дає змогу утримати інтерес дітей до читання, підвищує їх пізнавальну активність. А ще — ігрова форма організації освітнього процесу створює умови, за яких дитина отримує задоволення від розв’язання ігрових інтелектуаль­них завдань, а, отже, — сприяє розвитку у дітей бажання навчатись.