У наші дні важко знайти батьків, які не турбуються про емоційне благополуччя своєї дитини. Це зрозуміло, адже одна з домінуючих поведінкових тенденцій серед сучасних дітей – це підвищення кількості випадків прояву агресії та гніву. Визнаємо ми це чи ні, але неухильний натиск сцен насильства по телебаченню, у відеоіграх, по Інтернету, у кіно, піснях і зі сторінок газет завдає нашим малюкам величезної шкоди. У результаті величезна кількість дітей сприймають насильство як належне і вважають, що гнів – це єдиний спосіб вирішення проблем.

Але є й позитивні факти: діти можуть контролюватися свій гнів, оволодівши вмінням зберігати спокій! У цій статті запропоновано шість порад, як навчити дитину виражати свій гнів більш спокійним і конструктивним способом. Ці ідеї випробувані сотнями батьків та отримали позитивні відгуки – техніки прості й за умови послідовного використання приносять добрі результати. Ознайомивши з ними наших дітей, ми можемо запобігти розвитку в них агресивної поведінки. Ось шість порад, як приборкувати дитячий гнів.

Показуйте приклад набуття спокою. Кращий спосіб навчити дітей впоратися із гнівом конструктивно – це показувати їм власний приклад. Зрештою, те, як слід заспокоюватись, ви ніколи не зможете повноцінно сприйняти із книг, але завжди зможете зрозуміти на прикладі іншої людини. Тож використовуйте свій негативний досвід в якості «оперативного» уроку для вашої дитини. Наприклад, припустимо, що вам телефонують з автомайстерні й кажуть, що рахунок за ремонт вашого автомобіля збільшився вдвічі. Вас переповнює почуття гніву, а поруч з вами стоїть дитина й пильно спостерігає за вами. Зберіть у кулак весь свій спокій і використовуйте цей випадок, щоб викласти вашій дитині негайний урок управління гнівом: «Я зараз дуже злий, – скажіть спокійним тоном. – Автомайстерня підвищила ціну за ремонт нашої машини вдвічі». Потім запропонуйте спосіб заспокоїтись: «Я піду на прогулянку, це допоможе мені оволодіти собою й повернути контроль над емоціями». Тепер дитина буде копіювати й повторювати вашу модель поведінки.

Уникайте проявів гніву та зберігайте холоднокровність. Один з найскладніших моментів виховання – коли діти звертають свій гнів на батьків. Якщо ви не будете обережними, то виявите, що гнів дитини викликає у вас такі емоції, про наявність яких ви навіть не підозрювали. Будьте обережні: гнів перехідний. Для початку встановіть у родині правило: «У цьому домі ми вирішуємо проблеми лише тоді, коли спокійні й контролюємо свої емоції». А потім послідовно підкріплюйте це правило своїми діями.

Ось приклад того, як можна використовувати дане правило. Коли ваша дитина гнівається й вимагає швидкого вирішення своєї проблеми, можна їй сказати: «Мені потрібна перерва. Давай поговоримо про це пізніше», а потім спокійно вийти з кімнати й не відповідати на репліки дитини. Одній мамі навіть довелося замкнутись у ванній, щоб уникнути гніву свого маленького сина. Він кричав і стукав у двері, але жінка вийшла тільки після того, як дитина заспокоїлась. Після кількох таких «замикань» хлопчик зрозумів всю серйозність її намірів і з того часу знав, що проблема буде обговорюватись лише тоді, коли він досягне стану спокою й буде контролювати свої емоції.

Розвивайте словник почуттів. Багато дітей проявляють гнів просто тому, що не знають інших способів вираження свого незадоволення або розчарування. Тупіт ногами, крики, лайки, бійки чи кидання речами можуть бути єдиним знайомим дитині методом демонстрації своїх почуттів. Ставити при цьому запитання «Скажи мені, що ти відчуваєш?» марно, адже вона не знає слів для опису своїх переживань! Щоб допомогти дитині висловити свій гнів, складіть разом з нею список слів, що характеризують різні почуття та емоції, скажіть: «Давай разом придумаємо всілякі слова, які ми могли б використовувати, щоб розповісти іншим людям, що сердимось», потім запишіть їх варіанти. Ось деякі з таких слів: сердитий і злий, засмучений і розлючений, роздратований і виведений із себе, розгніваний та обурений. Запишіть ці слова на аркуші паперу, повісьте його на стіну, і нехай дитина практикується в їх використанні. Коли ваша дитина розлючена, використовуйте слова, які вона могла б застосувати в реальному житті: «Схоже, ти дійсно лютуєш. Хочеш порозмовляти про це?» або «Ти, здається, роздратований. Можливо, тобі варто заспокоїтись?». Додавайте у ваш список нові слова, що описують актуальні емоції, у міру того, як вони будуть проявлятися протягом дня.

Створіть «плакат спокою». Існують десятки способів допомогти дітям заспокоїтись у той момент, коли вони тільки починають обурюватись. На жаль, багатьом дітям ніколи не надається можливість дізнатися про них. Діти потрапляють у неприємності тільки тому, що знають єдиний неналежний спосіб вираження свого гніву. Розкажіть дитині про більш прийнятний «замінник» небажаної поведінки. Ви можете намалювати великий плакат з переліком альтернативних можливостей проявити себе. Ось кілька ідей, які придумала група третьокласників: піти, подумати у спокійному місці, бігати по колу, слухати музику, бити подушку, кидати м’яч у кошик, малювати, розмовляти з ким-небудь, співати пісню. Як тільки дитина вибере свій спосіб заспокоїтись, переконайте її використовувати цю ж стратегію кожного разу, коли вона починає гніватись.

Виробляйте в дитини здатність розпізнавати ранні попереджувальні сигнали. Поясніть дитині, що всі ми знаємо маленькі ознаки, що попереджають нас про те, що просто зараз ми починаємо сердитись. Ми повинні прислухатись до них, тому що вони можуть допомогти нам уникнути неприємностей. Потім допоможіть дитині визначити свої власні попереджувальні знаки, що сигналізують, що вона починає хвилюватись, такі як: «Я розмовляю голосніше, мої щоки червоніють, я стискаю кулаки, моє серце б’ється швидше, мій рот пересихає і я починаю частіше дихати». Після того як дитина дізнається про ці ознаки, почніть указувати їй на них щоразу, коли вона починає проявляти гнів. «Схоже, ти починаєш втрачати над собою контроль» або «Ти стискаєш кулаки. Ти відчуваєш, що починаєш сердитись?». Чим краще ми допомагаємо дітям визначати ранні ознаки гніву, тим легше вони заспокоюються. На ранніх стадіях стратегії управління гнівом є найбільш ефективними. Гнів росте дуже швидко, і чекати, доки дитина «розпалиться», щоби спробувати заспокоїти її, – це абсолютно даремний підхід.

Навчіть дитину стратегій управління гнівом. Дуже ефективний прийом, щоб допомогти дітям заспокоїтись, називається «3 + 10». Ви можете роздрукувати цю формулу на великих аркушах паперу й розвісити по всьому дому. Потім навчіть дитину правильно її використовувати: «Як тільки ти відчуваєш, що тіло посилає тобі попереджувальні знаки, що свідчать про те, що ти втрачаєш контроль над собою, зроби дві речі. По-перше, зроби три глибокі повільні вдихи». Покажіть це дитині: «Уявляємо, що ми піднімаємось на ескалаторі. На першій сходинці набираємо повні груди повітря й повільно піднімаємось угору. Тримаємо повітря, тримаємо! Тепер повільно їдемо вниз і так само повільно випускаємо повітря із грудей, повторюємо підйом і спуск тричі. Це цифра три з формули. Тепер повільно порахуй про себе до десяти. Ось і цифра десять. З’єднай їх разом, вийде «3 + 10», і це допоможе тобі заспокоїтись».

Висновок

Навчання дітей способів конструктивного управління гнівом – задача важка, особливо якщо до цього діти практикували тільки агресивні способи боротьби з ним. Дослідження свідчать, що на навчання нового типу поведінки дитини йде мінімум 21 день. Тому виберіть одну навичку, найбільш необхідну вашому сину або доньці, і акцентуйте на ній увагу по кілька хвилин щодня протягом принаймні 21-го дня! Крім того, вірогідність оволодіння новою навичкою підвищується, якщо дитина практикує один і той самий прийом знову і знову, і це, по суті, єдиний спосіб опанування будь-якої нової навички. Це також кращий спосіб зупинити неухильний натиск насильства й допомогти нашим дітям вести більш успішне мирне життя. Зміни у ваших силах!